CXXXVIІІ (вірш із осені)

і осінь і осінь і осінь 

і ще 33 рази осінь 

і пироги які ти так любиш 

і пахне деревами що втрачають листя 

і чомусь руде 

і вітер що витягує із кишені останні гроші 

і мости обернені на туман 

і пусті возики на подвір'ї супермаркету 

і антибіотики 

і чай 

і осінь 

і ти 

і осінь 

і ти 

і осінь 

і ти 

і голі люди на балконах 

і осінь 

і ти 

осінь, 2012

перший плач

вітер розносить листя 

ніби хвороби 

кесарю кесареве 

восени як ніколи більше 

хочеться їздити в купе 

завісивши вікна 

восени як ніколи більше 

виникає потреба 

в ковдрі 

і в Бозі 

жінка що стереже твоє 

зрізане волосся 

чи вона не Бог? 

Богу Богове 

дитина народжується 

коли розірвано пуповину 

вітер народжується 

коли стає порожньо 

осінь починається зараз 

перший плач 

є нічим іншим 

ніж усвідомленням смерті 

світло зупиниться 

якщо хтось із нас не помре 

чому б не сьогодні? 

чому б не сьогодні? 

(стій! стрілятиму!) 

але постріл не лунає 

Він милосердний і тепер 

і тільки вітер 

розносить листя 

ніби смертельні хвороби